Відпочинок за Києвом: Гостомель, день другий (або повернення з пекла)

Для тих, хто не читав початок нашої історії, краще спочатку ознайомитися з нашим стартом першого дня тут. На жаль, другий день був не багатий на пригоди, через те, що ми були змушені терміново повернутися до Києва вже через 4 години після сніданку. Але це не значить, що нам нема чого розповісти, адже у минулій статті дещо лишилось за фокусом нашої уваги. І так, приступаємо...

Спогади з минулого вчора

По-перше, слід більш детально зупинитися на розповіді про місцевий готель. Він вартий лише найвищих похвал. Гарний сервіс, душ та всі зручності, навіть у самому дешевому номері. Одномісний номер має ліжко розстелене на двох і прекрасно підходить для цього по розмірам. Сам номер розташований прямо під дахом і, гадаю, коли йде дощ тут можна чути як краплі битимуться об дах будівлі. Це дуже приємне місце, навіть коридори готелю досить приємно стилізовані. В номерах доступно обслуговування, але у вартість номера не входить сніданок, що в принципі не є критично. Тому, що у кафе “Пікнік” поряд з готелем готують прекрасні і відносно дешеві сніданки.

По-друге, ми не розповіли про, мало не єдиний пам'ятник військови які загинули під час Другої Світової.

Сніданок
Та повернимось у другий день, про який і має бути ця стаття. Снідавши у кафе, ми раптово відкрили для себе можливості Google Maps, які схоже повністю з часом замінять для нас Яндекс.Карти. Найголовніше це можливість створювати власні карти і прокладати маршрут, зберігаючи їх на ПК, а після на клієнті з мобільного телефону, використовуючи GPS, йти по запланованих маршрутах. Саме використовуючи цю можливість ми і запланували наш похід, і головні місця, які озвучили у тві: місцеве велике озеро та бункер часів Великої Вітчизняної Війни.

У пошуках клятого озера
Але нас очікувала прикрість: озеро майже з усіх сторін не підступне, навколо розташована промислова зона, яка відгороджує озеро, і тому доступ до нього довелось шукати методом “наукового тику”. Та все ж, дорогою нами був здійснений героічний порятунок мальнької гусенеці, яка переповзала автомобільний шлях не підозрюючи, що кожна хвилина може стати остання в її житті.

Потрапивши до озера, ми побачили досить не чисті пляжі і нічого надкрасивого. Не засмучуючись, ми вже хотіли продовжити наш похід, аж через технічні проблеми довелося терміново змінити плани і вирушити до Києва. Само по собі це було не просто, оскільки маршрутки додому їздять з Пущі Водиці, а шлях туди був не простий і не короткий. Та і шлях цей лежав не через мальовничі лісові краєвиди, а вздовж траси - сільської траси, тож і дорога задоволення не додавала.

Аварійний виліт у теплі краї

Карта

Отмечено на карте:

Шлях від готелю до Пущи Водиці

Діставшись до Пущі, ми були врятовані і змогли, нарешті, піймати маршрутку на Київ. Ось і закінчилися так достроково наші дводенні вихідні. Враження від яких лишаться неоднозначними. Гарний готель, смачна кухня, прекрасні поля, на яких можна усамітнитися, а з іншого боку: глючний Вай-Вай, відсутність чистого ліса або озера, геть мала кількість визначних і цікавих місць в досяжному околі, пилюка, через транспорт та холодна погода, а також дострокове повернення додому. Мабуть, смт. Гостомель геть не на першому місці (мабуть тому, що ми були на його окраїні, на самому в’їзді, а значить є шанс, що в самому центрі Гостомеля є більше красивих місць — наприклад, поблизу цього смт проводяться Авіашоу у вересні місяці), з тих міст куди слід з’їздити, і точно не варто їздити туди не літом, та все ж більшість емоцій лишилось позитивних. Все ж не дарма хтось сказав про готель “Корчма”: це прекрасне місце для усамітнення закоханих пар;)

Фото
Пам'ятник у Гостомелі